Алерген специфічна імунотерапія діє на головні патогенетичні ланки розвитку алергічного процесу. У випадку надходження у внутрішнє середовище організму алергену останній у антигенпрезентуючих клітинах проходить процессінг (тобто фрагментацію до спрощених пептидів), після чого представляється цими клітинами Т-хелперам (Th-лімфоцитам), що мають профіль Th2-клітин. Цей профіль опосредкує гуморальну імунну відповідь і, зокрема, IgE-відповідь та характеризується продукцією інтерлейкінів (IL)-4, IL-13 і IL-5, тоді як, як Th1-клітинний профіль відповідає переважно за клітинну імунну відповідь і характеризується продукцією хелперними Т-лімфоцитами гамма-інтерферону (IFN-γ) й IL-2. Активність Th1- і Th2-клітин взаємообумовлена: так відомо, що IFN-γ (цитокін Th1-клітин) гальмує активність Th2-клітин, задіяних у здійсненні IgE-відповіді.

IgE-антитіла, що утворилися, фіксуються на спеціалізованих рецепторах опасистих клітин слизових оболонок та сполученої тканини - високоафінних рецепторах для Fc-фрагменту імуноглобуліну Е - FcεR, що мають надзвичайно високу спорідненість до IgE-антитіл. При повторному надходженні алерген зв'язується з цими фіксованими IgE-антитілами, що призводить до активації опасистих клітин і секреції ними медіаторів (гістаміну, простагландіну D2, лейкотриєнів C4, D4, E4), фактору активації тромбоцитів, які викликають підвищення судинної проникності і набряк тканини, скорочення гладких м'язів, гіперсекрецію слизових залоз, подразнення периферичних нервових закінчень. Ці зміни складають основу швидкої (ранньої) фази алергічної реакції, яка розвивається протягом перших хвилин після дії алергену.

Крім зазначених дій, вивільнені медіатори залучають у зону алергічної реакції інші клітини-учасники: базофіли, еозинофіли, моноцити, лімфоцити, нейтрофіли. Додаткові клітини-учасники, що прийшли в зону алергічної реакції, активуються, в результаті чого також секретують проалергічні (прозапальні) медіатори. Дія цих клітин та їх медіаторів формує пізню (чи відстрочену) фазу алергічної реакції, що обумовлює підтримку алергічного запалення в тканині, хронізацію процесу, формування й посилення алерген-неспецифічної гіперреактивності сповільненого типу (підвищення чутливості до різноманітних неспецифічних подразників - диму, газів, різких запахів тощо).

Вважається, що основний механізм АСІТ полягає в перебудові характеру імунної відповіді на дію алергену, що полягає в утворенні так званих блокуючих IgG4 антитіл, які позбавлені здатності сенсибілізувати тканини, але мають алерген-з'вязуючу активність, за рахунок чого вони запобігають (вірніше, зменшують) імовірність взаємодії алергену з IgE-антитілами. Але далеко не завжди значне збільшення вмісту алерген-специфічних IgG4-антитіл збігається з виразним клінічним поліпшенням стану хворих. Останнім часом з'явилися відомості про те, що суттєвим внеском у лікувальну дію АСІТ може бути також утворення анти-ІgЕ-антитіл.

Найімовірніше, що утворення IgG-антитіл, анти-IgE-антитіл і гноблення продукції IgE-антитіл реалізують механізм АСІТ лише частково й у комплексі як один з одним, так і з іншими процесами. В останні роки накопичені дані, які вказують на те, що АСІТ, яка супроводжується виразним клінічним поліпшенням стану пацієнтів, перешкоджає залученню в алергічну реакцію (яка провокується штучно або викликається природною експозицією алергену) тих клітинних одиниць, що зумовлюють ефекторну стадію алергії. Так, у тканинах після АСІТ зменшується вміст опасистих клітин, зменшується накопичення клітин запалення (еозинофілів, нейтрофілів), гальмується звільнення медіаторів з клітин-мішеней алергії (опасистих клітин, базофілів, еозинофілів) при їх стимуляції специфічним алергеном або неспецифічними активаторами. Дія АСІТ обумовлює перерозподіл хелперної субпопуляції Т-клітин, а саме зсув їхнього профілю в бік Th1-клітин. Усе це пояснює вплив АСІТ не лише на ранню, але й на пізню фазу алергічного процесу.

Таким чином, АСІТ має таку терапевтичну дію, яка поширюється на всі етапи алергічного процесу (табл.): призводить до переключення імунної відповіді з Th2-типу на Th1-тип, змінює характер представництва цитокінових маркерів, знижує специфічну (органну) гіперчутливість сповільненого типу, пригнічує міграцію клітин алергічного запалення та перешкоджає їх надмірній активації.

ІМУНОЛОГІЧНІ МЕХАНІЗМИ АСІТ

• Зменшення вмісту алергенспецифічних Ig E-антитіл за рахунок гальмування їх синтезу В-лімфоцитами та плазматичними клітинами шляхом утворення та активації Т-супресорів
• Синтез алергенспецифічних Ig G4-антитіл, які конкурентно взаємодіють з алергеном і здатні утворювати комплекси, що поглинаються фагоцитами з рецепторами до Fc-фрагменту Ig G (Нф, Мц та Мф), внаслідок чого елімінується ендогенний алерген
• Синтез Ig G1-антитіл до Fc-фрагменту Ig E, які взаємодіють з вільним Ig Е, й таким чином перешкоджають його фіксації на опасистих клітинах-мішенях
• Синтез антитіл до клітинних рецепторів, які розпізнають Fc-фрагмент Ig E, що призводить до блокування цих рецепторів на опасистих клітинах-мішенях
• Зменшення репертуару чутливих до Ig E клітин та клітин-учасників алергічного запалення (в першу чергу еозинофілів, нейтрофілів та моноцитів)

Кому показана АСІТ?

АСІТ показана хворим, у яких доведена присутність специфічних IgЕ - антитіл до клінічно значимих алергенів тоді, коли:

• Відсутні прояви важкого перебігу захворювання. Показання ОФВ, повинні перевищувати 70% від належних значень після адекватної фармакологічної терапії;
• Не вдається здійснювати контроль над клінічними симптомами захворювання за допомогою елімінації алергенів і фармакологічної терапії;
• Присутні назальні й бронхіальні симптоми;
• Відсутня прихильність пацієнтів до тривалої й постійної фармакотерапії
• Існують протипоказання до фармакотерапії;
• При небажаних побічних ефектах фармакотерапії.

Від чого залежить ефективність АСІТ?

Ефективність цього методу лікування може бути дуже варіабельною, що залежить від:

• Віку пацієнта та його індивідуальних особливостей (лікувальна ефективність вища, якщо АСІТ розпочата у більш ранньому віці);
• Нозологічної форми алергічного захворювання (алергічний риніт, кон’юнктивіт, алергічну астму, алергічні реакції на укуси комах, тощо);
• Виду сенсибілізації (ін’єкційна, носова, під’язична чи пероральна імунотерапія);
• Виду та якості алергенів, що вводяться;
• Числа алергенів, що вводяться;
• Кількості курсів лікування, їх тривалості;
• Способу введення алергенів (парентеральні методи (підшкірний, внутрішньо шкірний, аплікаційний і метод шкірних квадратів) і неінвазійні: оральний, сублінгвальний, кон’юктивальний, інгаляційний).

Які переваги АСІТ?

• Збереження тривалої (іноді на десятки років чи навіть на все життя) ремісії після завершення успішних курсів специфічної імунотерапії, принаймні 5–8 років
• Попередження прогресування спектру алергенів, до яких формується підвищена чутливість;
• Попередження ускладнення захворювання та переходу до більш важких клінічних проявів;
• Зменшення потреби в протиалергічних препаратах.

Як поводитися під час проведення АСІТ?

• Необхідно дотримуватися всіх рекомендацій лікаря;
• Не пропускати ін'єкцій або час прийому під'язичних алергенів;
• Отримуватися дієти з виключенням ряду «заборонених» продуктів, список яких видається пацієнту лікарем.
• Необхідно повідомляти лікаря про всі зміни самопочуття, навіть незначні на перший погляд.

У яких випадках проведення АСІТ заборонено?

Протипоказаня для проведення АСІТ:

• Онкологічні захворювання;
• Імунопатологічні стани і імунодефіцити;
• Важкі захворювання серцево-судинної системи
• Прийом бета-блокаторів, включаючи топічні форми;
• Важкі психічні захворювання
• Важка форма бронхіальної астми
• Вагітність і грудне вигодовування є відносними протипоказаннями.

Неодмінною вимогою до проведення АСІТ має бути її виконання в умовах алергологічного кабінету і/чи алергологічного стаціонару тільки лікарями-алергологами, які пройшли професійну підготовку та мають відповідний досвід.