Алергія - один із найпоширеніших у світі розладів імунної системи, що з’являється у відповідь на контакт із чужорідними для організму речовинами здебільшого білкової природи, що вводяться повторно.
Алергія – це не захворювання, а стан, що може призвести до розвитку алергічного захворювання.
Встановлення етіології алергічного захворювання, полягає у виявленні конкретних причин та алергенів, що викликають розвиток симптомів хвороби.
Алерген - складна речовина, що володіє епітопом, критичною молекулярною масою, імунна відповідь на який реалізується сенсибілізацією або алергічною реакцією, а сенсибілізація – це специфічна змінена реактивність імунної системи, обумовлена наявністю алерген-специфічних антитіл і алерген - специфічних лімфоцитів, також появою та зростанням кількості рецепторів різної афінності для зв'язування алерген-специфічних антитіл в органах і тканинах.
Алергени можуть потрапляти в організм через шкіру і слизові оболонки або надходити в кров з вогнищ запалення. Прояви алергії виникають лише тоді, коли перше і повторне надходження алергену розділені певним проміжком часу (не менше 5–7 днів).
Лабораторна діагностика алергічних захворювань повинна допомогти клініцисту у встановленні етіології захворювання, його патогенетичної характеристики, включаючи характер і ступінь порушень імунної та інших систем організму. Тому основними завданнями лабораторної діагностики алергічного захворювання є:
Етіологічна діагностика включає в себе виявлення не тільки сенсибілізації до окремих алергенів, типу (типів) алергічної реакції, але, головним чином, встановлення їх ролі в розвитку даного алергічного захворювання.
Використання специфічних методів лабораторної діагностики алергії показано:
Принципи лабораторної діагностики алергічних захворювань:
Діагностика алергічного захворювання включає 2 етапи: клінічний і лабораторний. Перш ніж визначити конкретний лабораторний метод специфічної алергологічної діагностики, необхідно виявити особливості імунологічного механізму реалізації алергічної реакції у пацієнта. Для цієї мети лікар-алерголог аналізує анамнез, клінічні прояви захворювання в минулому і сьогоденні, з метою визначення кола передбачуваних алергенів і типу імунологічної реакції. Виявляючи клінічні симптоми або синдроми, він відносить їх до певного типу алергічних реакцій, учасники якої (наприклад, Ig E специфічний при алергічних реакціях 1 типу), повинні бути встановлені лабораторними методами.
Існуючі лабораторні методи виявляють тільки стан сенсибілізації, тобто свідчать про змінену реакції імунної системи хворого на конкретний алерген. Оскільки вони характеризують тільки імунні порушення, а не реакцію всього організму, результати лабораторної діагностики не можуть служити єдиним доказом того, що саме цей алерген є етіологічним агентом алергічного захворювання. Тому в тандемі клініцист - лаборант фахівцем, що визначає обсяг і необхідність певних методів дослідження є клініцист, який визначає стратегію діагностики.
Імунологічні тести з алергодіагностики умовно можуть бути розділені на 2 великі групи:
Підсумком всього діагностичного процесу є оцінка даних лабораторних досліджень з клінічних позицій - клініко-імунологічне трактування результатів лабораторних досліджень.
Найбільш часто в клінічній практиці для проведення специфічної алергодіагностики використовується визначення рівнів загального та алергенспецифічного імуноглобуліну Е (алергічні реакції 1 типу).
IgE - один з п'яти класів імуноглобулінів, виявлених в сироватці крові людини. Підвищені рівні IgE пов'язані з гіперчутливістю негайного типу, тобто такими захворюваннями, як алергічна астма, алергічний риніт і атопия, а також паразитарні інфекції. Вимірювання рівня IgE у дітей молодшого віку може бути використано для оцінки ролі IgE в етіології атопічних захворювань і прогнозування можливості алергії в майбутньому. Для визначення рівня загального IgE найчастіше використовують імуноферментний метод (ІФА).
Методи визначення специфічних IgE різноманітні: в даний час існує не просто кілька методів, а кілька принципово різних підходів до визначення sIgE – in vivo та in vitro.
Традиційним способом in vivo визначення сенсибілізації індивідуальними антигенами донині є шкірні проби.
Шкірна проба – це фізіологічний тест, що дозволяє виявити сенсибілізовані опасисті клітини в шкірі людини.
Класифікація шкірних проб проводиться за методом введення провокаційного матеріалу в зону дослідження:
Перераховані вище типи шкірних проб різняться між собою за аналітичними характеристиками і мають різний клініко-діагностичний призначення. Так, внутрішньошкірні проби частіше застосовуються для виявлення сенсибілізації до алергенів бактеріального та грибкового походження, а також для визначення ступеня чутливості до алергенів неінфекційної природи; прик-тест частіше застосовують для діагостікі реагинового типу алергічних реакцій, наприклад, харчової, лікарської, пилкової алергії. Patch -тести найчастіше використовують для виявлення сенсибілізації на косметичні засоби і метали
Принцип постановки шкірних тестів заснований на тому, що нанесений на шкіру або введений під шкіру причинно-значимий алерген вступає у взаємодію зі спеціальними клітинами, які доставляють алерген до опасистих клітин. Результатом такої взаємодії при наявності сенсибілізації є вивільнення медіаторів алергії і розвиток місцевої алергічної реакції, інтенсивність якої фіксується лікарем-алергологом.
Підготовка до проведення шкірних алергопроб:
За 7 днів до дослідження слід виключити застосування антигістамінних препаратів (термін багато в чому залежить від групи, до якої відноситься препарат). Якщо пацієнт отримував лікування системними глюкокортикостероїдними препаратами (ін'єкційні або пероральні форми), виконання проб можливо не раніше, ніж через 14 днів після їх відміни. У разі, якщо пацієнт отримував лікування гормональними мазями, кремами, проби виконуються на ділянках, не порушених даними препаратами, або як мінімум через 14 днів після відміни.
Обов'язково повідомте лікаря про всі препарати, які в даний момент отримуєте Ви або Ваша дитина.
Проведення проб не рекомендується виконувати натщесерце.
Техніка проведення:
Алергопроби зазвичай виконуються на шкірі внутрішньої поверхні передпліччя або спини (рідше). Попередньо шкіру в місці постановки аллергопроб обробляють антисептиком. Далі на шкіру наносять по одній краплі досліджуваних алергенів, тест-контрольної рідини (негативний контроль) і гістаміну (позитивний контроль) на відстані 2,5-3 см один від одного. Через краплі роблять укол ланцетом для прик-тестів на глибину не більше 1-1,5 мм. Для кожного алергену, гістаміну і тест-контрольної рідини використовується новий ланцет. Оцінку проб проводять через 20 хвилин, невисохлі залишки рідини видаляють окремим для кожного алергену ватним тампонам, результат визначають по пухирю і гіперемії, які мають округлу форму і вимірюються за максимальним діаметром.
Незважаючи на те, що шкірне тестування є основним уточнюючим методом діагностики алергологічних захворювань, специфічність шкірних алергічних тестів не є абсолютною. За результатами шкірного тестування можна встановити лише наявність підвищеної чутливості організму до певного алергену. Для того щоб поставити заключний діагноз і визначити тактику лікування, необхідно встановити чіткий зв'язок між даними алергеном і клінічними проявами захворювання.
Протипоказання:
Переваги шкірного тестування:
Основною перевагою шкірної проби є наочність отриманих результатів для пацієнта, відносно невисока вартість визначення і можливість визначення факторів хронічної сенсибілізації організму в стані ремісії алергічних захворювань (A3), так як IgE-антитіла, що імобілізовані на поверхні сенсибілізованих тучних клітин здатні функціонувати більше 10 тижнів.
Недоліки шкірного тестування:
Основним клінічним недоліком шкірної проби є ризик повторної провокації гострого нападу A3 і / або сенсибілізації de novo при неправильному виборі провокаційного антигену. Крім того, більшість тестів in vivo показують помилково занижені результати, якщо пацієнт приймає антигістамінні препарати, тому при моніторингу ефективності лікування призначеної раніше терапії, необхідно її скасовувати як мінімум за 3-5 днів до проведення тесту.
In vitro алергодіагностика – це діагностика гіперчутливості в пробі крові пацієнта. Аналіз крові здається вранці натщесерце, тобто останній прийом їжі повинен бути за 12 годин до аналізу і не пізніше. За 4–7 днів до дослідження слід виключити застосування антигістамінних препаратів (термін багато в чому залежить від групи, до якої відноситься препарат). Якщо пацієнт отримував лікування системними глюкокортикостероїдними препаратами (ін'єкційні або пероральні форми), виконання проб можливо не раніше, ніж через 14 днів після їх відміни. Обов'язково повідомте лікаря про всі препарати, які в даний момент отримуєте Ви або Ваша дитина.
Всі без винятку in vitro методи визначення абсолютно безпечні для пацієнта, тому що не вимагають внесення в організм хворого додаткових кількостей алергенів. Крім того, при визначенні алерген-специфічних антитіл in vitro можливо визначення не тільки індивідуальних алергенів, а й визначення "панелей" - груп з кількох споріднених алергенів, імобілізованих на твердофазному носії. Подібний підхід дуже зручний при обстеженні хворих з багатофакторним алергічними захворюваннями. Він значною мірою дозволяє знизити кількість кроків на шляху від первинного напряму на аналіз до отримання точної картини захворювання. З одного боку, це економічно вигідно, оскільки означає зниження загальної вартості дослідження та його тривалості. З іншого боку, "панельне" дослідження дає можливість прогнозувати ризик розвитку алергічних реакцій при контакті з новими алергенами, гомологічними до вже наявних в списку пацієнта.
Найбільш розповсюдженим методом виявлення алерген-специфічних lgE-антитіл in vitro є Імуноферментний аналіз (скорочено ІФА, enzyme-linked immunosorbent assay, ELISA) - лабораторний імунологічний метод якісного або кількісного визначення lgE, в основі якого лежить специфічна реакція антиген-антитіло. Виявлення комплексу, що утворився проводять з використанням ферменту в якості мітки для реєстрації сигналу.
Переваги in vitro методів, спрямованих на реєстрацію алерген-специфічних lgE-антитіл:
Недоліки in vitro методів, спрямованих на реєстрацію алерген-специфічних lgE-антитіл:
Іншим альтернативним методом in vitro виявлення гіперчутливості вважається метод седиментації еритроцитів.
Постійною складовою мікрооточення імунокомпетентних клітин, що залучаються до реакцій гіперчутливості є еритроцити, основна функція яких є транспорт кисню, – але вони також можуть приймати безпосередню участь в імунних реакціях організму. Еритроцити здатні виступати співучасниками та мішенями для реалізації реакцій гіперчутливості, зокрема, завдяки їх сорбційним спроможностям та наявності на мембрані Fc-рецепторів до імуноглобулінів, компонентів комплементу С3b і С4b. Особливе місце в цих реакціях можуть мати реакції за участю імунних комплексів, які містять алергени, в тому числі – гаптени. З огляду на ці властивості еритроцитів свого часу було розроблено декілька модифікацій способів діагностики медикаментозної непереносимості шляхом визначення швидкості седиментації еритроцитів (РСЕ). Цей спосіб в різних його модифікаціях не втратив своєї актуальності для діагностики непереносимості алергенів і в теперішній час. Реакція визначення РСЕ полягає в оцінці виявлення специфічної відповіді клітин крові in vitro при додаванні відповідного препарату за зміненням реакції з часом. З урахуванням існування різних реакцій гіперчутливості в залежності від часу (Cook I. I., 1947): негайного типу, що розвиваються від декількох хвилин до 6–8 годин та уповільненого типу, що розвиваються пізніше, – in vitro реакції оцінюють чотири рази протягом 24 годин – через 1 годину, 2 години, 3 години та 24 години.
Стоматологічні місцеві анестетики:
Препарати (фазово-контрастні):
Інші лікарські засоби:
При необхідності тестування інших лікарських засобів, треба мати їх перелік та їх наявність у кількості 1 мл із розрахунку 1мг/мл діючої речовини (препарати повинні бути водорозчинними).
Alternaria, Cladosporium, Penicillium
Aspergillus, Botrytis, Monilia
Staphylococcus aureus, Proteus, Candida albicans
Klebsiella, Staphylococcus epidermidis, Escherichia coli
Домашній пил, Пір'я, Пилові кліщі
Шерсть вівці, Шерсть собаки, Шерсть кішки, Шерсть кролика, Дафнії
Дерева: Вільха, береза, Ліщина
Суміш трав №1: Грястиця, Китник, Тонконіг, Костриця, Плевел
Суміш трав №2: Стоколос, Жито, Тимофі́ївка, Пирі́й
Суміш трав №3: Лутига, Амбро́зія, Полин, Соняшник
Центр лікування алергічних захворювань NaSA
Для запису на прийом до спеціалістів центру звертайтеся на пошту або в телеграм NaSA_Allergy
або за телефоном +38 (068) 227 88 32 (з 08:00 до 12:00, щодня окрім суботи та неділі)
Стосовно питань до спеціалістів центру звертайтеся: [email protected] або в Telegram NaSA_Allergy
Наша адреса: вул. Амосова, 10, м. Київ, «Дитячий» 9-поверховий корпус, 1-й поверх
Вхід під колонами. По коридору прямо в кінець і направо.
________________________________________________