"Алергоцентр NaSA функціонує на базі ДУ "НІФП НАМН України"
АЛЕРГОДІАГНОСТИКА

Що таке алергія?

Алергія - один із найпоширеніших у світі розладів імунної системи, що з’являється у відповідь на контакт із чужорідними для організму речовинами здебільшого білкової природи, що вводяться повторно.

Алергія – це не захворювання, а стан, що може призвести до розвитку алергічного захворювання.

Встановлення етіології алергічного захворювання, полягає у виявленні конкретних причин та алергенів, що викликають розвиток симптомів хвороби.

Алерген - складна речовина, що володіє епітопом, критичною молекулярною масою, імунна відповідь на який реалізується сенсибілізацією або алергічною реакцією, а сенсибілізація – це специфічна змінена реактивність імунної системи, обумовлена наявністю алерген-специфічних антитіл і алерген - специфічних лімфоцитів, також появою та зростанням кількості рецепторів різної афінності для зв'язування алерген-специфічних антитіл в органах і тканинах.

Алергени можуть потрапляти в організм через шкіру і слизові оболонки або надходити в кров з вогнищ запалення. Прояви алергії виникають лише тоді, коли перше і повторне надходження алергену розділені певним проміжком часу (не менше 5–7 днів).

Що таке лабораторна діагностика алергічних захворювань?

Лабораторна діагностика алергічних захворювань повинна допомогти клініцисту у встановленні етіології захворювання, його патогенетичної характеристики, включаючи характер і ступінь порушень імунної та інших систем організму. Тому основними завданнями лабораторної діагностики алергічного захворювання є:

  • визначення типу (типів) алергічної реакції, встановлення сенсибілізації до алергенів (специфічна алергодіагностика);
  • виявлення характеру і ступеня імунних порушень (іммунодіагностіка);
  • характеристика патогенетичних змін, типових для даного алергічного захворювання (клінічна лабораторна діагностика).

Етіологічна діагностика включає в себе виявлення не тільки сенсибілізації до окремих алергенів, типу (типів) алергічної реакції, але, головним чином, встановлення їх ролі в розвитку даного алергічного захворювання.

Використання специфічних методів лабораторної діагностики алергії показано:

  • для підтвердження наявності сенсибілізації;
  • при наявності протипоказань до проведення шкірних проб (загострення основного захворювання; в період розвитку гострих інфекційних, нервових і психічних захворювань, а в разі виникнення декомпенсованих станів хвороб серця, печінки, нирок і системи крові; незабаром після гострої алергічної реакції;
  • в період лікування гормонами) ;
  • ду випадках необхідності диференціальної діагностики позитивних / хибнопозитивних або негативних / помилково негативні результати, отриманих при шкірному тестуванні.

Принципи лабораторної діагностики алергічних захворювань:

Діагностика алергічного захворювання включає 2 етапи: клінічний і лабораторний. Перш ніж визначити конкретний лабораторний метод специфічної алергологічної діагностики, необхідно виявити особливості імунологічного механізму реалізації алергічної реакції у пацієнта. Для цієї мети лікар-алерголог аналізує анамнез, клінічні прояви захворювання в минулому і сьогоденні, з метою визначення кола передбачуваних алергенів і типу імунологічної реакції. Виявляючи клінічні симптоми або синдроми, він відносить їх до певного типу алергічних реакцій, учасники якої (наприклад, Ig E специфічний при алергічних реакціях 1 типу), повинні бути встановлені лабораторними методами.

Існуючі лабораторні методи виявляють тільки стан сенсибілізації, тобто свідчать про змінену реакції імунної системи хворого на конкретний алерген. Оскільки вони характеризують тільки імунні порушення, а не реакцію всього організму, результати лабораторної діагностики не можуть служити єдиним доказом того, що саме цей алерген є етіологічним агентом алергічного захворювання. Тому в тандемі клініцист - лаборант фахівцем, що визначає обсяг і необхідність певних методів дослідження є клініцист, який визначає стратегію діагностики.

Імунологічні тести з алергодіагностики умовно можуть бути розділені на 2 великі групи:

  • неспецифічні (спрямовані на виявлення загальних змін імунної системи при алергії);
  • специфічні (спрямовані на виявлення специфічних антитіл і клітин, що беруть участь в імунологічній фазі алергічної реакції).

Підсумком всього діагностичного процесу є оцінка даних лабораторних досліджень з клінічних позицій - клініко-імунологічне трактування результатів лабораторних досліджень.

Які існують методи визначення специфічних IgE?

Найбільш часто в клінічній практиці для проведення специфічної алергодіагностики використовується визначення рівнів загального та алергенспецифічного імуноглобуліну Е (алергічні реакції 1 типу).

IgE - один з п'яти класів імуноглобулінів, виявлених в сироватці крові людини. Підвищені рівні IgE пов'язані з гіперчутливістю негайного типу, тобто такими захворюваннями, як алергічна астма, алергічний риніт і атопия, а також паразитарні інфекції. Вимірювання рівня IgE у дітей молодшого віку може бути використано для оцінки ролі IgE в етіології атопічних захворювань і прогнозування можливості алергії в майбутньому. Для визначення рівня загального IgE найчастіше використовують імуноферментний метод (ІФА).

Методи визначення специфічних IgE різноманітні: в даний час існує не просто кілька методів, а кілька принципово різних підходів до визначення sIgE – in vivo та in vitro.

Що таке шкірні проби?

Традиційним способом in vivo визначення сенсибілізації індивідуальними антигенами донині є шкірні проби.

Шкірна проба – це фізіологічний тест, що дозволяє виявити сенсибілізовані опасисті клітини в шкірі людини.

Класифікація шкірних проб проводиться за методом введення провокаційного матеріалу в зону дослідження:

  • апплікаційні проби (нашкірні, patch -тести);
  • внутрішньошкірні проби (метод введення алергену між шарами шкіри);
  • прік-тести (метод проколювання шкіри на глибину не більше 1-1,5 мм);
  • скарифікаційні проби (метод нанесення подряпин).

Перераховані вище типи шкірних проб різняться між собою за аналітичними характеристиками і мають різний клініко-діагностичний призначення. Так, внутрішньошкірні проби частіше застосовуються для виявлення сенсибілізації до алергенів бактеріального та грибкового походження, а також для визначення ступеня чутливості до алергенів неінфекційної природи; прик-тест частіше застосовують для діагостікі реагинового типу алергічних реакцій, наприклад, харчової, лікарської, пилкової алергії. Patch -тести найчастіше використовують для виявлення сенсибілізації на косметичні засоби і метали

Принцип постановки шкірних тестів заснований на тому, що нанесений на шкіру або введений під шкіру причинно-значимий алерген вступає у взаємодію зі спеціальними клітинами, які доставляють алерген до опасистих клітин. Результатом такої взаємодії при наявності сенсибілізації є вивільнення медіаторів алергії і розвиток місцевої алергічної реакції, інтенсивність якої фіксується лікарем-алергологом.

Підготовка до проведення шкірних алергопроб:

За 7 днів до дослідження слід виключити застосування антигістамінних препаратів (термін багато в чому залежить від групи, до якої відноситься препарат). Якщо пацієнт отримував лікування системними глюкокортикостероїдними препаратами (ін'єкційні або пероральні форми), виконання проб можливо не раніше, ніж через 14 днів після їх відміни. У разі, якщо пацієнт отримував лікування гормональними мазями, кремами, проби виконуються на ділянках, не порушених даними препаратами, або як мінімум через 14 днів після відміни.

Обов'язково повідомте лікаря про всі препарати, які в даний момент отримуєте Ви або Ваша дитина.

Проведення проб не рекомендується виконувати натщесерце.

Техніка проведення:

Алергопроби зазвичай виконуються на шкірі внутрішньої поверхні передпліччя або спини (рідше). Попередньо шкіру в місці постановки аллергопроб обробляють антисептиком. Далі на шкіру наносять по одній краплі досліджуваних алергенів, тест-контрольної рідини (негативний контроль) і гістаміну (позитивний контроль) на відстані 2,5-3 см один від одного. Через краплі роблять укол ланцетом для прик-тестів на глибину не більше 1-1,5 мм. Для кожного алергену, гістаміну і тест-контрольної рідини використовується новий ланцет. Оцінку проб проводять через 20 хвилин, невисохлі залишки рідини видаляють окремим для кожного алергену ватним тампонам, результат визначають по пухирю і гіперемії, які мають округлу форму і вимірюються за максимальним діаметром.

Незважаючи на те, що шкірне тестування є основним уточнюючим методом діагностики алергологічних захворювань, специфічність шкірних алергічних тестів не є абсолютною. За результатами шкірного тестування можна встановити лише наявність підвищеної чутливості організму до певного алергену. Для того щоб поставити заключний діагноз і визначити тактику лікування, необхідно встановити чіткий зв'язок між даними алергеном і клінічними проявами захворювання.

Протипоказання:

  • Загострення основного алергічного захворювання або його важке некомпенсоване протікання;
  • Гострі інфекції;
  • Хронічні захворювання в стадії декомпенсації;
  • Злоякісні, аутоімунні і системні захворювання;
  • Нервові і психічні захворювання, судомний синдром;
  • Вагітність, лактація, менструація;
  • Синдром набутого імунодефіциту;
  • Анафілактичний шок, синдроми лайєла, стівенса-джонсона в анамнезі;
  • Отримується зараз терапія антигістамінними препаратами, стабілізаторами мембран тучних клітин, системне або місцеве застосування глюкокортикостероїдних препаратів (інгаляційні та назальні глюкокортикостероїдні препарати не впливають на результат тестів);
  • Попередня, протягом місяця, гостра алергічна реакція;
  • Ранній дитячий вік.

Переваги шкірного тестування:

Основною перевагою шкірної проби є наочність отриманих результатів для пацієнта, відносно невисока вартість визначення і можливість визначення факторів хронічної сенсибілізації організму в стані ремісії алергічних захворювань (A3), так як IgE-антитіла, що імобілізовані на поверхні сенсибілізованих тучних клітин здатні функціонувати більше 10 тижнів.

Недоліки шкірного тестування:

Основним клінічним недоліком шкірної проби є ризик повторної провокації гострого нападу A3 і / або сенсибілізації de novo при неправильному виборі провокаційного антигену. Крім того, більшість тестів in vivo показують помилково занижені результати, якщо пацієнт приймає антигістамінні препарати, тому при моніторингу ефективності лікування призначеної раніше терапії, необхідно її скасовувати як мінімум за 3-5 днів до проведення тесту.

Що таке in vitro алергодіагностика?

In vitro алергодіагностика – це діагностика гіперчутливості в пробі крові пацієнта. Аналіз крові здається вранці натщесерце, тобто останній прийом їжі повинен бути за 12 годин до аналізу і не пізніше. За 4–7 днів до дослідження слід виключити застосування антигістамінних препаратів (термін багато в чому залежить від групи, до якої відноситься препарат). Якщо пацієнт отримував лікування системними глюкокортикостероїдними препаратами (ін'єкційні або пероральні форми), виконання проб можливо не раніше, ніж через 14 днів після їх відміни. Обов'язково повідомте лікаря про всі препарати, які в даний момент отримуєте Ви або Ваша дитина.

Всі без винятку in vitro методи визначення абсолютно безпечні для пацієнта, тому що не вимагають внесення в організм хворого додаткових кількостей алергенів. Крім того, при визначенні алерген-специфічних антитіл in vitro можливо визначення не тільки індивідуальних алергенів, а й визначення "панелей" - груп з кількох споріднених алергенів, імобілізованих на твердофазному носії. Подібний підхід дуже зручний при обстеженні хворих з багатофакторним алергічними захворюваннями. Він значною мірою дозволяє знизити кількість кроків на шляху від первинного напряму на аналіз до отримання точної картини захворювання. З одного боку, це економічно вигідно, оскільки означає зниження загальної вартості дослідження та його тривалості. З іншого боку, "панельне" дослідження дає можливість прогнозувати ризик розвитку алергічних реакцій при контакті з новими алергенами, гомологічними до вже наявних в списку пацієнта.

Найбільш розповсюдженим методом виявлення алерген-специфічних lgE-антитіл in vitro є Імуноферментний аналіз (скорочено ІФА, enzyme-linked immunosorbent assay, ELISA) - лабораторний імунологічний метод якісного або кількісного визначення lgE, в основі якого лежить специфічна реакція антиген-антитіло. Виявлення комплексу, що утворився проводять з використанням ферменту в якості мітки для реєстрації сигналу.

Переваги in vitro методів, спрямованих на реєстрацію алерген-специфічних lgE-антитіл:

  • безпека для пацієнта;
  • відсутність протипоказань;
  • можливість проведення досліджень в будь-якому, в тому числі ранньому дитячому віці, в періоді загострення, при високому ступені сенсибілізації;
  • виявлення реакції на велику кількість алергенів за 1 дослідження;
  • відсутність впливу зміненої реактивності шкіри;
  • дослідження можливо на тлі лікування.

Недоліки in vitro методів, спрямованих на реєстрацію алерген-специфічних lgE-антитіл:

  • спрямовані на реєстрацію алерген-специфічних lgE-антитіл, що циркулюють в крові. Оскільки тривалість життя вільних IgE не перевищує декількох днів;
  • найбільша вірогідність результатів in vitro досліджень досягається при аналізі проб, відібраних в гострій фазі A3.

На які алергени проводиться in vitro тестування методом ІФА в алергоцентрі NaSA?

Іншим альтернативним методом in vitro виявлення гіперчутливості вважається метод седиментації еритроцитів.

Постійною складовою мікрооточення імунокомпетентних клітин, що залучаються до реакцій гіперчутливості є еритроцити, основна функція яких є транспорт кисню, – але вони також можуть приймати безпосередню участь в імунних реакціях організму. Еритроцити здатні виступати співучасниками та мішенями для реалізації реакцій гіперчутливості, зокрема, завдяки їх сорбційним спроможностям та наявності на мембрані Fc-рецепторів до імуноглобулінів, компонентів комплементу С3b і С4b. Особливе місце в цих реакціях можуть мати реакції за участю імунних комплексів, які містять алергени, в тому числі – гаптени. З огляду на ці властивості еритроцитів свого часу було розроблено декілька модифікацій способів діагностики медикаментозної непереносимості шляхом визначення швидкості седиментації еритроцитів (РСЕ). Цей спосіб в різних його модифікаціях не втратив своєї актуальності для діагностики непереносимості алергенів і в теперішній час. Реакція визначення РСЕ полягає в оцінці виявлення специфічної відповіді клітин крові in vitro при додаванні відповідного препарату за зміненням реакції з часом. З урахуванням існування різних реакцій гіперчутливості в залежності від часу (Cook I. I., 1947): негайного типу, що розвиваються від декількох хвилин до 6–8 годин та уповільненого типу, що розвиваються пізніше, – in vitro реакції оцінюють чотири рази протягом 24 годин – через 1 годину, 2 години, 3 години та 24 години.

На які алергени проводиться in vitro тестування методом РСЕ в алергоцентрі NaSA?

Стоматологічні місцеві анестетики:

  • Ультракаїн Д-С 2 % (Артикаїн & Епінефрин);
  • Ультракаїн Д-С форте 4% (Артикаїн & Епінефрин) ;
  • Скандонест 3% (Мепівакаїн ) ;
  • Септанест 1:100 000 (Артикаїн & Адреналін) ;
  • Септанест 1:200 000 (Артикаїн & Адреналін) ;
  • Убістезин 4% (Артикаїн & Епінефрин) ;
  • Убістезин форте 4% (Артикаїн & Епінефрин) ;
  • Мепівастезин 3% (Мепівакаїн ) ;
  • Мепіфрин 3% (Мепівакаїн) ;
  • Артифрин Здоров’я 4% (Артикаїн & Епінефрин) ;
  • Артифрин Здоров’я форте 4% (Артикаїн & Епінефрин) ;
  • Маркаїн (Бупівакаїн 5мг/мл) ;
  • Новокаїн 0,5% (Прокаїн 5мг/мл) ;
  • Лідокаїн 2% (Лідокаїн ).

Препарати (фазово-контрастні):

  • Омніпак 350;
  • Юніпак 350;
  • Томогексол 350;
  • Ультравіст 300;
  • Ультравіст 370.

Інші лікарські засоби:

При необхідності тестування інших лікарських засобів, треба мати їх перелік та їх наявність у кількості 1 мл із розрахунку 1мг/мл діючої речовини (препарати повинні бути водорозчинними).

На які групи алергенів проводиться алергологічний скрінінг в алергоцентрі NaSA ?

  • Грибкові:
  • Alternaria, Cladosporium, Penicillium

    Aspergillus, Botrytis, Monilia

  • Бактеріальні:
  • Staphylococcus aureus, Proteus, Candida albicans

    Klebsiella, Staphylococcus epidermidis, Escherichia coli

  • Побутові:
  • Домашній пил, Пір'я, Пилові кліщі

  • Епідермальні:
  • Шерсть вівці, Шерсть собаки, Шерсть кішки, Шерсть кролика, Дафнії

  • Пилкові:
  • Дерева: Вільха, береза, Ліщина

    Суміш трав №1: Грястиця, Китник, Тонконіг, Костриця, Плевел

    Суміш трав №2: Стоколос, Жито, Тимофі́ївка, Пирі́й

    Суміш трав №3: Лутига, Амбро́зія, Полин, Соняшник

ІМУНОЛОГІЯ
Справжні завдання імунолога - виявлення первинних та вторинних імунодефіцитів і їх усунення.

ДІЗНАТИСЯ БІЛЬШЕ

КАРДІОГРАМА
Провідні спеціалісти нашого центру дадуть вам відповідь на будь-які питання.

ДІЗНАТИСЯ БІЛЬШЕ

КОНСУЛЬТАЦІЯ
Провідні спеціалісти нашого центру дадуть вам відповідь на будь-які питання.

ДІЗНАТИСЯ БІЛЬШЕ

ЯК З НАМИ ЗВ'ЯЗАТИСЬ

Центр лікування алергічних захворювань NaSA

Для запису на прийом до спеціалістів центру звертайтеся на пошту або в телеграм NaSA_Allergy

або за телефоном +38 (068) 227 88 32 (з 08:00 до 12:00, щодня окрім суботи та неділі)

Стосовно питань до спеціалістів центру звертайтеся: [email protected] або в Telegram NaSA_Allergy

ЯК НАС ЗНАЙТИ

Наша адреса: вул. Амосова, 10, м. Київ, «Дитячий» 9-поверховий корпус, 1-й поверх

Вхід під колонами. По коридору прямо в кінець і направо.

________________________________________________